Громадяни України під час перебування за кордоном мають право звертатися до дипломатичних установ України для вчинення визначених законодавством нотаріальних дій. Наприклад, щоб посвідчити довіреність, надати згоду на правочин щодо майна дитини або на розпорядження спільним майном подружжя.

Порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України регулюється Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310 (далі – Положення).

04.08.2026 наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України № 2037/5/402 було затверджено Зміни до Положення.

Як посвідчуються правочини щодо майна дітей, недієздатних осіб та подружжя

Правочини від імені малолітніх осіб та фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки, усиновлювачі або опікуни. При цьому встановлено чітке обмеження: консул не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків чи одного з них.

Якщо правочин стосується управління майном дитини відповідно до частини другої статті 177 Сімейного кодексу України, його вчинення одним із батьків чи усиновлювачів вимагає наявності нотаріально посвідченої згоди другого.

Нотаріально посвідчена згода другого з батьків на правочини щодо управління майном дитини не вимагається виключно у разі, якщо він:

- захоплений у полон або заручники, інтернований у нейтральні держави;

- зник безвісти за особливих обставин або визнаний безвісно відсутнім;

- проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль і не бере участі у її вихованні та утриманні;

- якщо місце його проживання невідоме.

Для неповнолітніх осіб учинення правочинів щодо майна здійснюється за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків, усиновлювачів або піклувальника, а особи з обмеженою цивільною дієздатністю вчиняють правочини за нотаріально посвідченою згодою піклувальника.

Правочин, за яким малолітня/неповнолітня особа набуває у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчиняється без надання дозволу органу опіки та піклування.

Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладення договорів між підопічним, подружжям або своїми близькими родичами, крім випадків:

- передання майна підопічному у власність за договором дарування;

- передання майна підопічному в безоплатне користування на підставі договору позички.

Важливим аспектом оновлених правил є уточнення порядку вчинення нотаріальних дій щодо майна та роботи представників. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя (крім відчудження чи іпотеки), якщо документ про право власності оформлений на ім’я одного з них, консулу обов’язково надається нотаріально посвідчена згода другого з подружжя.

Що перевіряє консул, якщо діє представник

Під час посвідчення правочину або вчинення іншої нотаріальної дії за участю уповноваженого представника консул обов'язково встановлює його особу, перевіряє цивільну дієздатність та обсяг повноважень.

Перевірка залежить від того, хто видав довіреність:

1. Державний реєстр актів цивільного стану громадян — консул перевіряє відсутність факту смерті довірителя — фізичної особи;

2. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань — перевіряє відсутність факту припинення юридичної особи;

3. Єдиний реєстр довіреностей — перевіряє дійсність самої довіреності, витяг з якого додається до матеріалів справи.

Що має містити згода на вчинення правочинів

Окремо врегульовано порядок посвідчення згоди на вчинення правочинів, яка оформлюється за усним зверненням заінтересованої фізичної особи з повною цивільною дієздатністю та за новими затвердженими формами посвідчувальних написів.

Документ має обов’язково містити:

1. чітко визначені дії, на які надається згода;

2. дату й місце складання (підписання) згоди;

3. повні персональні дані особи, яка звертається, та особи, якій така згода надається, включаючи реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані;

4. унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності).

У згоді можуть бути визначені інші умови, а також строк її дії, який зазначається словами.

Матеріал має інформаційно-роз’яснювальний характер та не встановлює правових норм.

Міністерство юстиції України