Поновлення працівника на роботі означає його повернення на посаду, яку він обіймав до незаконного звільнення. Суд не може поновити працівника на іншій рівнозначній посаді чи зобов’язати роботодавця внести зміни до штатного розпису, оскільки визначення організаційної структури та штатної чисельності належить до компетенції роботодавця. Створення відповідної посади може стосуватися порядку виконання рішення про поновлення на роботі, але не способу судового захисту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

У справі, що переглядалася, позивачку, яка обіймала посаду заступника завідувача з навчально-виховної роботи гімназії, звільнили у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці. Після зміни типу закладу освіти з гімназії на початкову школу її посаду фактично було скорочено. Позивачка вважала звільнення незаконним і просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про незаконність звільнення та зобов’язав роботодавця поновити позивачку на рівнозначній посаді або внести зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.

Змінюючи судові рішення по суті спору, ОП КЦС ВС зробила такі правові висновки, які суди мають враховувати при застосуванні відповідних норм права (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ОП КЦС ВС погодилася з висновком судів про незаконність звільнення, оскільки фактично відбулося скорочення посади, а не зміна істотних умов праці за тією самою посадою. За таких обставин звільнення мало здійснюватися за правилами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням установлених законом гарантій для працівника.

Водночас ОП КЦС ВС зазначила, що поновлення на роботі означає повернення працівника в той стан, який існував до незаконного звільнення, тобто на ту саму роботу, яку він виконував раніше. Поновлення незаконного звільненого працівника на іншій рівнозначній посаді не відповідає способу захисту, передбаченому ч. 1 ст. 235 КЗпП України.

Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір щодо визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, в якому така посада передбачена.

ОП КЦС ВС вказала, що прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису, створення посади чи визначення організаційної структури належить до виключної компетенції роботодавця. Суд не може втручатися в такі управлінські повноваження. Водночас створення відповідної посади або іншої організаційної передумови для виконання рішення про поновлення може стосуватися вже порядку виконання судового рішення, а не способу захисту порушеного права.

Забезпечуючи єдність судової практики, ОП КЦС ВС відступила від висновку, викладеного в постанові КЦС ВС від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21, за яким у разі скорочення посади працівника суд міг зобов’язати роботодавця поновити його на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису.

Постанова ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 308/9220/21 (провадження № 61-11509сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/139825551.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

Верховний Суд