Майно, набуте подружжям під час шлюбу, за певних обставин може бути використане для погашення боргових зобов’язань. Для цього необхідно, щоб  судом було встановлено, що договір укладено одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що одержане за договором, використано на її потреби.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, дружина й чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. При вчиненні правочину одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого. Кожен із пари має право оскаржити в судовому порядку договір, укладений іншим без його згоди, якщо така угода виходить за межі дрібної побутової. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та нотаріально посвідчена.

Разом з тим, спільна сумісна власність може слугувати матеріальною базою для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення злочину.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Фахівці державної виконавчої служби використовують доступні методи впливу, щоб захистити права та втілити приписи судового рішення.

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України