Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Синельников розповів про значення та особливості розподілу батьківської опіки та відповідальності між розлученими батьками в українському правопорядку на науково-практичній конференції «Правове регулювання приватних правовідносин в умовах воєнного стану», присвяченій 55-річчю кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ.
Євген Синельников виступив на тему «Особливості розподілу батьківської влади й відповідальності».
Він зазначив, що спори між батьками щодо порядку реалізації батьківських прав та обов'язків є одними з найскладніших у судовій практиці, оскільки пов'язані зі значним емоційним напруженням, відповідальністю за долю дитини, сім’ї, віднайдення балансу між конкуруючими правами й інтересами та унікальністю кожної сімейної ситуації. Доповідач підкреслив, що дитинство як правова цінність має стояти поряд із такими фундаментальними категоріями, як життя, здоров'я, свобода й безпека.
Звертаючись до міжнародного досвіду, суддя нагадав, що Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1921 «Гендерна рівність, поєднання особистого та трудового життя, спільне виконання обов’язків», ухваленій 25 січня 2013 року, закликала владу держав – членів РЄ поважати право батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне законодавство передбачало в разі роздільного проживання подружжя або розлучення можливість спільної опіки над дітьми заради їх найкращих інтересів на основі взаємної згоди батьків (п. 8.4).
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 2 жовтня 2015 року № 2079 ПАРЄ підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало в разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (п. 2).
Також у вказаній Резолюції ПАРЄ закликала держави-учасниці включити до свого законодавства положення щодо можливості почергового проживання дитини з кожним із батьків після їх розлучення за винятком випадків, якщо має місце жорстоке поводження чи побутове насильство над дитиною з боку одного із батьків. Час, який дитина проводить з кожним із батьків, рекомендовано визначати, виходячи з потреб та інтересів дитини.
У п. 67 Загального коментаря щодо права дитини на приділення першочергової уваги її найкращим інтересам (№ 14 від 29 травня 2013 року) Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Крім того, доповідач згадав рішення ЄСПЛ у справі Zaunegger v. Germany (практика ЄСПЛ визнана джерелом права в Україні), у якому Суд визнав необґрунтоване позбавлення батька опіки, відмову в застосуванні спільної опіки дискримінацією та підкреслив, що такі питання мають ретельно досліджуватися національними судами.
Характеризуючи національну правову базу, Євген Синельников зауважив, що СК України закріплює принцип рівності прав та обов'язків батьків і побудови сімейних відносин на паритетних засадах. Водночас він звернув увагу, що ст. 161 Кодексу не містить імперативного припису про визначення місця проживання дитини лише з одним із батьків, а ЦК України передбачає можливість особи мати кілька місць проживання. Саме ці норми, а також принцип найкращих інтересів дитини, на думку судді, утворюють достатню правову основу для застосування різних моделей розподілу батьківського часу.
Доповідач виокремив три основні моделі, які суд може розглянути, вирішуючи спори між батьками:
Крім того, Євген Синельников розповів про шлях, який пройшла концепція спільної батьківської опіки в Україні. Зазначив, що ще у 2022 році він звертав увагу наукової та суддівської спільноти на важливість запровадження інституту почергового проживання дитини з батьками у своїх наукових публікаціях (https://slovo.nsj.gov.ua/index.php/ua/arkhiv-nomeriv/2022/3-4-40-41/30-arh-2022/791-suchasni-napryami-rozvitku-sudovoji-praktiki-virishennya-sporiv-pro-viznachennya-mistsya-prozhivannya-ditini), зокрема пропонуючи розглядати спільну фізичну опіку та опіку «пташиного гнізда» як реальні альтернативи традиційній моделі визначення місця проживання дитини з одним із батьків, які можуть бути застосовані судом за певних обставин.
Ця концепція поступово знаходила відображення в судовій практиці. Починаючи з 2022 року КЦС ВС у низці постанов послідовно звертав увагу на можливість застосування моделі спільної батьківської опіки (зокрема у справах № 750/9620/20, № 742/2571/21, № 569/22963/21, № 750/843/21, № 208/4667/20 та № 183/3958/20). Це стало свідченням формування нових підходів до вирішення спорів щодо місця проживання дитини.
А в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 КЦС ВС уперше безпосередньо застосував модель спільної батьківської опіки, зазначивши, що суд, виходячи з міжнародних норм та принципу рівності прав батьків, має право визначити почергове проживання дитини з кожним із батьків за відповідним графіком у м. Львові. Надалі, у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21, КЦС ВС підтвердив і розвинув цей підхід, дійшовши висновку, що за відсутності іншої домовленості між батьками в інтересах дитини є її почергове перебування під фізичною опікою кожного з них. Також доповідач звернув увагу на постанову від 22 квітня 2024 року у справі № 754/3063/22, в якій КЦС ВС не погодився із судами нижчих інстанцій, які необґрунтовано відхилили висновок органу у справах дітей про доцільність застосування саме такої моделі.
Суддя зауважив, що сформована Верховним Судом практика не залишилася непоміченою законодавцем. У жовтні 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано два законопроєкти щодо внесення змін до СК України в частині спільної батьківської опіки (№ 12123 від 15 жовтня 2024 року та № 12132 від 17 жовтня 2024 року).
Проєкт нового ЦК України (ч. 2 ст. 1551) також передбачає чітке законодавче закріплення повноважень суду щодо встановлення почергового проживання дитини з кожним з батьків або почергового проживання батьків разом з дитиною, за наявності обставин, що мають істотне значення, та якщо це відповідає інтересам дитини. Таким чином, позиція Верховного Суду фактично стала імпульсом для системних законодавчих змін у цій сфері.
Говорячи про переваги спільної батьківської опіки, Євген Синельников зазначив, що така модель є вільною від неконструктивної логіки «переможець — переможений», вона сприяє продуктивному спілкуванню між батьками, зберігає повноцінні стосунки дитини з обома батьками та відповідає сучасним суспільним цінностям щодо рівного розподілу сімейних обов'язків, недопущення дискримінації, відчуження. Можливі труднощі адаптації до такої моделі, на його думку, є тимчасовими і за відповідних обставин поступаються тим перевагам, які вона приносить для благополуччя дитини.
