Послаблення касаційних фільтрів спричинить зростання кількості звернень до Верховного Суду, що невиправдано збільшить навантаження на суддів. Така ситуація може суттєво вплинути на строки розгляду справ. Про це говорили судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ірина Литвиненко, Владислав Шипович та Дмитро Гудима на заході «Вдосконалення процесуального законодавства: доступ до Верховного Суду».

Учасники заходу обговорили пропозиції законодавчих змін щодо касаційних фільтрів і процедур опрацювання Верховним Судом касаційних скарг. Запропоновані Комітетом Асоціації правників України з процесуального права зміни передбачають:

• встановлення єдиної підстави касаційного оскарження – неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
• унеможливлення повернення касаційної скарги за відсутності викладу в ній підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку;
• неможливість відмови у відкритті касаційного провадження, якщо ВС уже викладав у постанові висновок щодо застосування норми права в подібних правовідносинах і апеляційний суд переглянув судове рішення згідно з цим висновком, а закриття касаційного провадження з цієї підстави – лише із завчасним повідомленням учасників справи і наданням їм можливості висловитися стосовно такого закриття;
• розширення підстав для нового розгляду справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
• скорочення строків для залишення касаційної скарги без руху, відкриття та відмови у відкритті касаційного провадження до 10 днів.

Ірина Литвиненко зауважила, що виступає за посилення касаційних фільтрів, зокрема, через збільшення надходжень касаційних скарг.  Вона навела статистику: за січень – травень 2025 року до КЦС ВС надійшло 7574 касаційні скарги; відмовлено у відкритті провадження з підстав необґрунтованості касаційної скарги у 686 випадках; повернуто через те, що не викладено підстав для касаційного оскарження, 147 скарг; закрито провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 396 ЦПК України в одній справі; на підставі п. 5 ч. 1 ст. 396 ЦПК України – у двох справах.

Суддя зазначила, що запропоновані зміни призведуть до збільшення кількості відкритих проваджень щонайменше на 10 %. Водночас перевантаження касаційного суду справами навряд чи сприятиме ефективному судочинству.

Крім того, відкриття касаційного провадження у справі за необґрунтованою касаційною скаргою може призвести до зупинення виконання судового рішення, в разі якщо сторона заявить відповідне клопотання, і, як наслідок, невиконання його протягом тривалого періоду, що може негативно вплинути на інтереси сторони, яка очікує такого виконання. Тому доповідачка підтримує думку, що відкривати касаційне провадження необхідно лише за обґрунтованими скаргами, із застосуванням фільтрів, передбачених ст. 389 ЦПК України, з урахуванням закріпленої на конституційному рівні моделі обмеженої касації. 

Також Ірина Литвиненко зауважила, що в європейських країнах не існує необмеженого доступу до касаційної інстанції. До Верховного суду там можуть потрапити лише справи, важливі з точки зору необхідності формулювання правової позиції.

Спікерка відзначила покращення ситуації щодо обґрунтувань у касаційних скаргах підстав для касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій: все менше надходить скарг, у яких просто описані фактичні обставини справи; адвокати сьогодні дійсно більш детально вивчають практику ВС.

Суддя припустила, що, можливо, доцільно зробити підстави касаційного оскарження більш зрозумілими, без оцінних термінів, удосконалити фільтри, але однозначно їх потрібно залишити. Вона звернула увагу, що зараз пропонується зменшити або обмежити судовий збір, що також є певним фільтром. Це може збільшити кількість звернень до касаційного суду.

Ірина Литвиненко звернула увагу на Рішення КСУ України, у якому зроблено висновок про конституційність касаційних фільтрів, а також зазначила, що там, де багато справ, не може бути ефективного правосуддя. 

Владислав Шипович зауважив, що в контексті обговорюваної теми передусім треба ставити більш загальне питання: а яким ми взагалі хочемо бачити ВС? Від цього залежить і вирішення питань про доступ до нього. У світі найвищі суди держав за своїми функціями і роллю можна умовно поділити на три види (моделі): повторної апеляції, касації та ревізії.

Моделі повторної апеляції та касації – протилежні. До першої належать, наприклад, верховні суди США, Великобританії та ін. Ці суди розглядають невелику кількість справ, а відбір справ, які потрапляють на розгляд, дуже жорсткий. До другої – верховні суди Італії, Франції та ін., де доступ до касаційного суду практично необмежений. Однак, відповідно, у цих судах працює значна кількість суддів, а кількість розглянутих справ вимірюється тисячами. Модель ревізії, до якої тяжіє ВС нашої держави, передбачає певні обмеження, чітко окреслені в законі, щодо доступу до перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає завданням ВС забезпечення сталості та єдності судової практики в порядку та спосіб, що визначені процесуальним законом. Здійснюючи правосуддя, розглядаючи справи та ухвалюючи судові рішення, ВС як суд касаційної інстанції з метою забезпечення сталості та єдності судової практики або підтверджує раніше сформульовані висновки про застосування норм права (таких справ більшість), або формулює нові висновки (таких справ небагато, але вони, як правило, привертають найбільшу увагу правничої спільноти), або уточнює чи конкретизує раніше сформульовані висновки. Об’єднані палати, Велика Палата ВС усувають суперечності між висновками колегій суддів, касаційних судів відповідно. З огляду на це процесуальним законом і визначена більшість підстав касаційного оскарження судових рішень. Можливо, вони потребують роз’яснень та певного удосконалення, але ВС постійно проводить роботу в цьому напрямі, формуючи відповідну практику.

Доповідач звернув увагу, що оскільки на рівні апеляційних судів відсутні інституції з процесуальними повноваженнями, які мають ОП касаційного суду чи ВП ВС, доцільно було б обговорити можливість перегляду ВС справ, незалежно від їхньої малозначності, у випадках, якщо протилежна практика правозастосування у подібних справах системно складається в межах одного апеляційного суду (у різних судових колегіях) або в апеляційних судах різних регіонів.

При цьому доповідач звернув увагу, що ВС самостійно не відбирає справи для розгляду, а ініціаторами касаційного перегляду є заявники, представлені, як правило, адвокатами, які аналізують практику ВС, обґрунтовують позицію щодо необхідності підтвердити чи сформулювати висновок, уточнити його чи відступити від висновку щодо застосування норм права.

Владислав Шипович висловив думку, що вносити до процесуального законодавства кардинальні зміни, які б передбачали повне скасування процесуальних фільтрів з поверненням до підстав касаційного оскарження, які існували раніше, недоцільно з огляду на функції та завдання, які стоять перед ВС. Суддя нагадав, що у 2016 році були внесені зміни до Конституції України, якими передбачено забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення саме у випадках, визначених законом.

Дмитро Гудима підтримав думки колег. Зазначив, що ключове питання – який ВС ми будуємо. Модель всеохопної касації може бути, можна взагалі не мати жодних касаційних фільтрів. Але треба порахувати, скільки це буде коштувати для держави та чи зможе вона собі це дозволити. Крім того, держава вже відмовилася від такої моделі, тож немає сенсу до неї повертатися.

Скасування касаційних фільтрів може відповідати інтересам адвокатів, їхніх клієнтів, прокурорів. Але слід пам’ятати, що у Конституції України адвокатура та прокуратура поряд із судами віднесені до розділу «Правосуддя». Тому й адвокати, і прокурори не повинні думати виключно про корпоративні інтереси, а опікуватись ефективністю правосуддя в цілому.

До того ж, зауважив доповідач, можна обговорювати не тільки моделі організації ВС, але й адвокатури: існують правові системи, в яких до ВС має доступ обмежена кількість спеціалізованих і ліцензованих адвокатів. Дмитро Гудима сказав, що не агітує за таку модель, але треба враховувати й таку можливість.

Обговорюючи модель побудови роботи ВС, необхідно не забувати про його Апарат. В багатьох країнах апарат касаційного суду виконує активнішу роль, ніж Апарат ВС. Наприклад, працівникам певних підрозділів Апарату ВС можна надати повноваження самостійно ухвалювати рішення про залишення касаційної скарги без руху, надання додаткового строку для виправлення недоліків такої скарги, відкриття касаційного провадження чи відмову в такому відкритті та ін. Ці питання зараз вирішуються ухвалами суддів, що забирає левову частку часу роботи над справами.

Також Дмитро Гудима пояснив, чому, на його думку, за теперішнього навантаження необґрунтовано зменшувати строк на залишення касаційної скарги без руху, відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження до 10 днів. Він зауважив, що кожного дня на одного суддю у Касаційному цивільному суді у складі ВС надходить у середньому п’ять нових процесуальних документів, з яких щонайменше три – це нові касаційні скарги. Якщо хтось захворів, перебуває у відпустці, навантаження зростає. А коли одна чи декілька колегій у відпустці – кількість нових касаційних скарг може зростати до 20 на день. За такої ситуації зменшення вказаних строків щонайменше не сприятиме підвищенню якості роботи з касаційними скаргами.

Навіть установлений 20-денний строк занадто малий. У багатьох правових системах оперують поняттям розумного строку. Виходячи із сьогоднішніх реалій, в судочинстві України доцільно ставити питання не про обмеження строків якоюсь кількістю днів, а впровадження поняття розумного строку вчинення певних процесуальних дій. «Якщо ми хочемо створити більше підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, можемо говорити про зменшення строків на відкриття провадження. Але хіба може бути така мета запропонованих змін?», – сказав доповідач.

Підсумовуючи, суддя зауважив, що для забезпечення розумних строків розгляду справ у ВС, про що турбується адвокатська спільнота, касаційні фільтри мають існувати. Але припустив, що, можливо, не в тому вигляді, в якому вони є зараз. Він навів приклади таких критеріїв для відкриття касаційних проваджень, які є в інших країнах: справа має істотне значення для забезпечення єдності судової практики чи її розвитку; у справі порушені питання, що мають суспільне значення; оскаржене судове рішення є наслідком очевидної судової помилки, зумовлює істотну несправедливість, порушує міжнародні зобов’язання держави, не відповідає практиці ЄСПЛ або Суду справедливості ЄС.

Захід організовано Комітетом Асоціації правників України з процесуального права.

Верховний Суд