Члени Вищої ради правосуддя Олександр Сасевич та Олексій Мельник взяли участь у заході, присвяченому презентації результатів дослідження — юрисдикційного аналізу судового контролю в Україні «Процедура судового контролю у адміністративному, цивільному та господарському судочинстві», яке проведено ГО «Міжрегіональний експертний центр «Pro Justice» в рамках Проєкту ЄС «Право-Justice».

Захід відкрили вітальними промовами виконувач обов’язків Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, секретар Пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник, керівниця компоненту «Виконання судових рішень і захист власності» Проєкту ЄС «Право-Justice» Ірина Жаронкіна.

Учасники обговорили функціонування процедури судового контролю, її ефективність та трансформацію в умовах повномасштабної війни.

Під час презентації було представлено результати дослідження, яке охопило 460 респондентів із трьох груп: суддів, позивачів та відповідачів.

37 % респондентів зазначили, що «багато разів» стикалися із ситуаціями, коли судове рішення не виконувалося тривалий час; 40 % відмітили, що «інколи» стикалися з такими ситуаціями; 23 % зазначили, що не стикалися з випадками тривалого невиконання судових рішень.

Щодо рівня обізнаності про запровадження судового контролю у цивільному та господарському судочинстві, 30 % респондентів зазначили, що достатньо обізнані про цей механізм, 39,5 % – обізнані у загальних рисах; 23% – чули про процедуру, але не обізнані з нею; 7,5 % – не чули про неї взагалі.

Основними причинами невиконання судових рішень 58 % опитаних назвали недостатнє державне фінансування, а 42 % – відсутність реальних механізмів примусового виконання (зокрема брак повноважень у державних або приватних виконавців та відсутність реальної відповідальності за умисне невиконання рішень з боку посадових осіб).

У висновках дослідження, зокрема, зазначено, що судовий контроль в Україні залишається ключовим елементом гарантування прав і свобод, однак його практична ефективність нерівномірна в адміністративному, цивільному, господарському та кримінальному процесах.

Серед основних проблем визначено формалізацію розгляду звернень і скарг, нечіткість процесуальних строків, фрагментарну цифровізацію, недостатню відповідальність за невиконання ухвал, а також системний дефіцит фінансування з боку держави, що безпосередньо підриває авторитет правосуддя.

Пріоритетними напрямами оновлення визначено посилення змагальності та процесуальної визначеності, забезпечення прозорості й відкритості даних, повноцінну цифровізацію процедур і запровадження персональної відповідальності суб’єктів судового контролю за умови належного бюджетного забезпечення виконання судових рішень.

Доповідачами виступили голова ГО Pro Justice Роман Чумак, заступниця голови ГО Pro Justice, голова Господарського суду Луганської області Олена Фонова, проєктний менеджер цієї організації Валентина Соловйова. Модератором був суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Володимир Кравчук.

У ході дискусії член Вищої ради правосуддя Олександр Сасевич підкреслив, що виконання судових рішень є ключовим показником ефективності судочинства. За його словами, саме фактичне виконання рішення демонструє, наскільки судова система працює для громадян.

Олександр Сасевич розповів, що нинішнє дослідження є логічним продовженням опитування, яке проводилося ще у 2014–2015 роках серед суддів адміністративної юстиції під час навчальних занять у Національній школі суддів України. Досліджувалася ефективність застосування норми статті 267 Кодексу адміністративного судочинства у попередній редакції про судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Ці норми згодом були вдосконалені і закріплені в статтях 382, 383 чинного Кодексу адміністративного судочинства України.

Він зазначив, що за попередніми оцінками адміністративної юстиції, у понад 90% випадків застосування судового контролю приводило до позитивного результату – рішення суду зрештою виконувалося. Отже, механізм судового контролю довів свою ефективність на практиці.

Водночас одним із ключових викликів залишається мотивація суддів застосовувати цей інструмент, адже судовий контроль створює додаткове навантаження.

На думку Олександра Сасевича, одним із можливих стимулів могло б стати врахування застосування судового контролю у суддівському досьє. Йдеться про запровадження окремого показника, який би відображав не лише кількість випадків застосування норм щодо судового контролю, а й ефективність – тобто фактичне виконання судових рішень.

«Це те, чого очікують громадяни і суспільство. Не просто статистика ухвалених рішень, а показник того, що рішення суду реально виконуються», – наголосив він.

Водночас, за словами Олександра Сасевича, у практиці застосування судового контролю залишаються дискусійні питання. Зокрема, складнощі виникають у випадках, коли боржником є колегіальний орган – тоді постає питання персональної відповідальності за невиконання рішення суду.

Він також відзначив важливість співпраці між практиками та науковцями для подальшого розвитку інституту судового контролю.

Член Вищої ради правосуддя Олексій Мельник звернув увагу на те, що Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядала скарги, пов’язані із застосуванням інструменту судового контролю. Як приклад він навів рішення № 850/2дп/15-25 від 23 квітня 2025 року у дисциплінарній справі щодо судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Скаргу подала учасниця війни, яка вказувала на безпідставне невжиття суддею заходів судового контролю та несвоєчасний розгляд її заяви про його встановлення.

За словами Олексія Мельника, під час розгляду цієї дисциплінарної справи було детально проаналізовано низку важливих аспектів застосування цього інструменту.

Водночас Олексій Мельник звернув увагу на те, що загальна кількість скарг на суддів такої категорії до ВРП є невеликою.

Він також навів деталі згаданої справи: після звернення до дисциплінарного органу звіт про виконання рішення був поданий лише через рік. У підсумку суд визнав його неефективним та наклав штраф на керівника органу-боржника у розмірі 60 тисяч гривень. Це значно перевищує суму самої виплати, яка була предметом спору. У зв’язку з цим виникають питання щодо аналізу ефективності застосування штрафів як інструменту судового контролю.

Олександр Сасевич і Олексій Мельник відзначили вагомий внесок Проєкту ЄС «Право-Justice» та Pro Justice в аналіз шляхів подолання системної проблеми з виконанням судових рішень в Україні. Ця робота безпосередньо пов’язана із забезпеченням верховенства права та виконанням Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань.

* * *

Захід організований Верховним Судом спільно з громадською організацією «Міжрегіональний експертний центр «Pro Justice» за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice».

Вища рада правосуддя