Правовий статус тимчасово окупованої території не залежить від наявності рішення органу державної влади про визнання території окупованою. Рішення повноважного органу державної влади має не конститутивне, а лише інформативне значення, підтверджуючи конкретну дату початку чи припинення фактичної окупації. Заборона здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території застосовується з моменту фактичної окупації, що є загальновідомим фактом і не потребує окремого доказування.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі суддів Об’єднаної палати Касаційного господарського суду.

ТОВ звернулося з позовом до лікарні про стягнення основного боргу за спожиту в листопаді – грудні 2022 року електроенергію за договором постачання. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати спожитої електроенергії.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні позову через неможливість достовірно встановити факт постачання електроенергії на тимчасово окуповану територію, а також відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували таке постачання.

Справу було передано на розгляд ОП КГС ВС у зв’язку з необхідністю відступу від висновку ВС, викладеного в постанові від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, про те, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є поширення дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону (за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо тимчасово окупованих територій з 24 лютого 2022 року).

ОП КГС ВС зазначила, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», правовий статус тимчасово окупованої російською федерацією території не залежить від того, чи ухвалив той чи інший повноважний орган державної влади України рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема й Кабінету Міністрів України) для тимчасово окупованих територій має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

ОП КГС ВС визнала, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, є обґрунтованим, а підстав для відступу немає.

За результатами розгляду справи касаційну скаргу ТОВ залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Постанова ОП КГС ВС від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130792991.

Верховний Суд